Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ай, пацаны, слушайте-ка рассказ про классную афтапатию, на которой я купил закладки, гашиш и психоактивные грибы! Это была такая упоротая история, вы ни фига не представляете!
Случилось дело зимой, когда все улицы светятся гирляндами, а мы с пацанами каждый день шастаем по этим заснеженным дорогам. В этот раз нам пришла идея объединить две самые сумасшедшие штуки – наркотики и хоккей на лыжах! Как только появилась такая идея, я сразу кинулся искать поставщика наркоты, чтобы обеспечить афтара века!
В конце концов, удалось достать парочку закладок, гашиш и психоактивные грибы. Прикупили все у одного крутого наркомана, который знал толк в хорошем качестве. Сказал он нам, что наши мозги потихоньку начнут клиниться, и мы увидим галлюцинации на лыжах – сорванный кокард, летящий пингвин и космические корабли заместо шайбы.
| Кумар |
Джей |
| — Братва, давайте закатим эту афтапатию! |
— Да, у меня уже клинит, чувак! |
| — Пиз*** лыжами на реке рубануть, а потом закинемся кокой? |
— Да, брат, нам такая дорога точно понадобится! |
Мы собрались на замороженной реке, одели палатки на ноги и начали кататься. Хоккей на лыжах с наркой – это просто сумасшествие, товарищи! Мы как акулы сорванных коков ползали по льду, забывая о всем на свете. Кто-то клинился уже через полчаса, а я чувствовал, что только нарастаю.
— Дядь, а ты хоккей сейчас видишь? У меня галлюцинации!
— Брат, я вижу миллион шайб! Они летят ко мне, будто космические корабли!
Мы забыли о времени и погрузились в этот безумный мир наркотического кайфа. Просто ох***тельный психоделик, который нельзя передать словами!
Эх, зато потом мы расслабились и успокоились.
Через пару часов, когда климожевство немного спало, мы решили, что пора возвращаться на "кочегарку". Подаю сигнал, и пацаны начинают ехать к выходу. Но, сука, какая-то мразь из ниоткуда прямо на меня вылетает и сшибает меня с лыж! Да еще так, что тот бесстыдник ворочает меня как грядку!
Хорошо, что я супер-наркоман!
Я рычу и нюхаю дорогу, пытаясь собраться с силами. А дальше было весело – сорванные кокарды летят во все стороны, как космические корабли! Мы с пацанами ржем, не могу описать своих эмоций, товарищи!
— Братиш, кто тот у**ун, что тебя сшиб?
— Хз, но дам ему такое в лоб, что он забудет свое имя!
Нарезаем посона на куски, и наш бомж парит с ледяной глади вниз. Я снова в образе – взмах чудесной кокиеткой, и шайба улетает прямо в ворота! Я праздную свое ПОБЕДУ, веселюсь, хотя галлюцинации уже начинают постепенно исчезать.
В общем, это был долбанутый день с гашишем, закладками и психоделиками на лыжах! Настоящая афтапатию! Вот такой я, наркоман-гопник, играл в хоккей в состоянии п****ца! А вы думали, что это невозможно, ха-ха-ха!